Розповідь про життя кацапів знайдена на теренах "мордокнижки".
Валерій Паподос із ТВі.
Мовою оригіналу. Повна версія.
КАЦАП ЗВИЧАЙНИЙ.
Я народився і виріс в маленькому Волинському райцентрі. По письмовим згадкам містечко ровесник Москви, але ж ви розумієте, що насправді це по письмовим згадкам. Як всі волиняки я порпався на городі, будував з батьками будиночок на 6 кімнат, годував свиней і мріяв про мотоцикол. Оцей мотоцикл і загнав мене на рашу. В совітський період у кожного волиняки була ціль— доробити до відпустки, а у відпустку поїхати на місяць в Рашу на заробітки. Це називалось гордо-СЕЗОН. На сезоні за місяць заробляли на пару тон зерна, або кілька складометрів будівельного лісу. Ну мене цікавили тільки гроші на мотоцикл, але я з другом приєднались до бригади дорослих і погнали за довгими рублями. Приїхали в Смоленську обл, станція Починок. Перше, що кинулось в очі, це пам'ятник Леніну, один в один, як наш. Ширпотреб. Але, сука, який він був обісраний і нещасний. Якщо наш гордо блищав і показував де "Нахуй", то їхній обтікав і показував,що нахуй тут. В голову почало стукати-тікай. Ну але ж приїхали і мотоцикл. Погнали далі. Приїхали в село, де нас найняли на роботу. В селі гудять, пьють, святкують. Ми в непонятках, а шо сі стало,чого шухєр? Виявляється то похорон. Поховали п'ять мужиків, які обпилися дихлофосу. То був Горбачовський сухий закон. Пили, що знаходили. Ці знайшли дихлофос і переборщили з дозою. Ну та з ким не буває?
Далі нас заселили, як вони кажуть в "ізбу" , сука "ізбу". Ізбать вашу маму. Добре, що було тепло і нам не довелося ту ізбу топити, бо судячи з сажі, по всіх кутках, то ще та ізба.
Туалета біля "ізби" не було. Пішов я до сусіда по цвяхи і молоток. Виходить старий дід(пізніше виявилося, що йому 43 роки), на прохання про інструмент він почав шукати палку. Я трохи прихуїв і приготувався оборонятись, але виявилось, що палка йому треба, щоб пробити доріжку до справ, де цвяхи і молоток. До сарая, вибачте. Бо там кропива була вище мого росту. Потім цей дід прихуїв, коли взнав, що молоток треба, щоб туалет збити. Він ніяк не міг зрозуміти нахіба. Є ж кропива, сідай і сиди, що не так? А зимою в сарай, нахіба той туалет?
Почались робочі будні і виявилося, що крім нас там робити нікому. Село(дєрєвня бля) поділене пополам, одна частина отримує пів зарплати 1 числа, друга-15. Бо коли давали зарплату всім в один день, то на слідуючий день корови були не доєні, свині не годовані, а кацапи валялись п'яні. І так тиждень, поки все не проп'ють. Через те і пів зп, бо інша половина йшла на оплату столової, куди три рази на день строєм йшла вся дєрєвня від старих до малих. Там їх годували інакше вони просто вмерли б з голоду. І це я не перебільшую.
Після першого робочого дня біля своєї "ізби" ми застали феєричну картину-дві кацапські самки, в віці під 60, їбашать одна-одній кабіну. Причина виявилась банальна-сінокос. Хтось комусь не те скосив. На питання "нахіба вам сінокос, у вас же під вікнами трава під метр", нас послали нахуй. Окрема розповідь про "ізби" і вікна. Там всі "ізби" стоять на дорозі. Можна з дороги стукати у вікно. Пізніше я таке ще бачив у Мелітополі. Заборів нема, хати перекошені з потрісканими вікнами. Жодного плодового дерева, жодної клумби, та навіть квітки. Це дуже різало.
Про відношення кацапів до життя. У нас є приказка -"Що посієш,те й пожнеш", у них-"Как потопаєш,так полопаєш". В тому вся різниця між нами. Їхнє завдання прийти, розграбити, насрати, засрати і йти далі. Тому , коли дивишся на їх "дєрєвні" здається, що люди там живуть тимчасово І до всього іншого у них таке ж відношення. Їде "Камаз", повний зерна, лопає у нього скат. Що робить кацап?Правильно,висипає зерно в кювет і їде далі. Думаєте,що хоч один кацап прийшов за зерном? Хрен там. Так воно там і поросло під дощами, це тоді коли волиняки їхали до них за тону. Або їде бензовоз, новенький, тільки з конвеєра і глохне серед дєрєвні. Що робить кацап? Правильно, хлопає дверцятами і йде до дому. Через тиждень по дєрєвні бігають діти з рульом і приборним щитком від бензовоза. Тож я тепер не дивуюсь, кинутим біля нашого села двом танкам Їх наші хазяйновиті селяни вже закінчують розбирати. А кацапами пох, що кожний танк до 10 мільйонів доларів коштує. Заглох, значить нах.
Добре, йдемо далі.
Відносини між кацапами.
Це пісня. От бля пісня і все тут.
Кацапи за один день в одній сім'ї можуть похоронити діда, вийти заміж, набити їбало молодій, прибігти додому від молодого, отримати по їбалу від матері, матері опинитись в лікарні з вогнепальним і впасти в ріку. І все це за один день. І все це від широти души і з незмінним "йопта" на устах. Коротше - це пісня. Так що про сноху і сношатєля я цілком можу повірити. Там після браги ще той водевіль.
Про спиртне.
Те, що ці виродки п'ють всім селом я вже казав, але те, що вони п'ють разом з дітьми, то був шок. Піздюки років по вісім можуть на рівні з дорослими валятись в канаві дупля не відбиваючи. І спробуй йому не налити, такий скандал буде, що ппц
Причому від батьків. До самогону справа не доходить, вижирається на стадії браги. Часто можна застати картину, як для опохмілля кацапи жеруть зерно чи горох з браги.
Запам'яталась картина, як гусеничний трактор, кожен ранок їхав в одну сторону, а ввечері назад. Ми думали він на роботу їздить, А виявилось , що що горілкою в райцентр. 40 км в одну сторону. І так кожен день.
Сьогодні буде про кацапів і Культуру. Ту саму легендарну расєйськую культуру, якою нам все життя з усіх прасок торочили. Вєлікіє рускіє пісатєлі, композитори і балєт, якже без балєту ? Ну і от про це все.
Кацап культурний, то ще той кацап. Всі в дєрєвнє начитані до піздєцов. Правда я жодної книжки в дєрєвнє не бачив, а на бібліотеці біля клубу висів ржавий замок. Але.
Але по висловлюванням місцевої інтелігенції, було зрозуміло, що в пріоритеті у них Толстой і Тургєньєв.
Всюди тут можна було почути "Чаго малчішь как Муму?", "Нажрался как Муму", "Утоплю,сука,как Муму" Це з Тургєньєва
"Чьо раскорячилась , как Ростова на балу?" - це вже з Толстого
Або "Че ржьошь, как Ржевский?" Це хрен знає звідки.
На зауваження, що Муму, якби не дуже мовчала, німим був Гєрасім, була дана конкретна відповідь-"А чьо он? А ти самий умний,хохол?" Умним бути кацапами не можна, а тим більше самим умним. Хочеш образити кацапа, назви його"самим умним" Він буде бити себе п'ятами в груди і доказувати що ні.
А ще їх дуже дивувало, що Наташа Ростова і поручик Ржевский не сім'я і навіть не однофамільці. І що вони не пересікались ніде, крім анекдотів. І Ростова не тому,що з Ростова.
Про балєт. Кацапи дуже люблять і гордяться балєтом. І навіть ставлять балерин в приклад. Сам чув, як самка кацапа не хотіла лізти на драбину, бо вона "Нє Майя Плєсєцкая" .Де вона бачила Плєсєцку на драбині я і досі не знаю.
Про музику.
Кацапи, як вип'ють дуже люблять співати. Тоді сама ходова пісня в них була "Под горой колхоз, на горє совхоз". Чи навпаки, бо вони з п'яну постійно міняли колхоз з совхозом місцями. Я чув її стільки разів, що в мене виникло аж два запитання.
1. Чого колхозніцу "любіть нєльзя?"
2.Чого ви не співаєте руских народних?
І якщо з другим питанням я пізніше розібрався, у них просто нема жодної народної пісні, то по першому питанню загадка до цих пір.
Про танці.
У кацапів був клуб. Хатка трохи більша за мій курник. Там збирались молоді кацапи. Нас з другом запросили відвідати "мєропріятіє". Картина - два десятки кацапів, в центрі стоїть табурет, на ньому програвач ( олди пам'ятають чемоданчик ,в кришці якого динамік). З динаміка хрипло звучить "Птіца щастья". Кацапи товчуться навколо табуретки. Коли якийсь самий удалий кацап підскакує надто високо, голка перескакує на початок, і руханка продовжується. І так, бля , цілий вечір. Це в той час, як ми навіть з собою привезли магнітофон.
Доречі, кацапи швидко викупили, що в нас є машина для музики, вони збирались вечорами в кропиві біля нашої ізби і слухали Модерн Токін, Кріса Нормана і тп. Коли нам це набридало, ми вмикали AC/DC і вони розбігались. Потім кацапи пожалілись дільничному, який успішно конфіскував у нас касету AC/DC.
Гумор і кацапи.
Я вже писав, що поїхали ми з дядьками. У дядьків була касета одеських анекдотів, причому хуєсосили там совєтів дай дорогу. На цю касету кацапи чомусь не настукали. Але з кропиви втикали дуже уважно. Потім пробували анекдоти один одному розказувати. Це треба було чути!
Виходило приблизно , як в тому анекдоті -"без вікон без дверей повна жопа огірків"
При тому вони поплескували один одного по плечі і зазираючи в очі перепитували -" ти понял?"
Про сім'ю.
Хотів про це окремо, але ладно.
В кацапській сім'ї є дві фази. Перша, це пока кацап молодий. Поки він молодий, він піздить жінку, піздюків, маму і всіх хто близько . Причому сам бачив, як піздюки огрібали так, що валялись без свідомості.
Друга фаза починається тоді,коли кацап допивається до інсульту, чи ще якоїсь немочі. От тоді кацапка повертає йому все, що збирала роками. Спостерігав, як жона херачила благовірного ногами, бо він нові галоші нарядив.
Ну, певно і досить. Я пишу все це не для того, щоб принизити кацапа. Я пишу, щоб у нас не залишалось ілюзій. Ми не вони, вони не ми. Ніхто з нас не буде розмовляти з матір'ю вставляючи слова між матюками. Нам важко уявити, що можна робити, те, що роблять вони.
Різний світогляд, різні цінності, різні пріоритети.
Тримаємось один одного, допомагаємо ближнім , вірим в ЗСУ і перемогу!
Слава Україні!
Хочу Вас запевнити - чистісінька правда. Вірю кожному слову. Чому?
Один мій знайомий, в 80-х роках часто бував в різних регіонах росії по робочих справах. Пара майже дослівних цитат з його розповідей - " Зимою чітко видно де в "ізбах" живуть українці - стежки на подвір'ї прокидані лопатою від снігу, в кацапів просто протоптані ногами." "Потрапив на місцеве весілля - на дерев'яних, незастелених нічим столах стоять банки із самогоном, і миски з квашеною капустою. ВСЕ..."
Бабуся, моя сусідка, колись вийшла заміж за кацапа. Не пам'ятаю, як він потрапив до нас, і з якої області був, та не в тому суть... Забрав він її до себе. Майже дослівно - село, вибачте, дєрєвня злиденна, то ще нічого. Туалета не побачила, питаю, а де..? Він дає мені лопату - "иди на огород". На другий день, втекла додому...)
Ще один мій знайомий, довго працював у нафтодобувній галузі на півночі росії. Пройшов шлях від рядового працівника до якогось там керівника. Знову ж таки, не згадаю всіх подробиць, як, що і до чого - дружив він з одним місцевим . Вертолітом доставили йому кілька кубів дощок - "Нада сруб строить, син жениться будет".. Через кілька місяців, знову потрапив до нього додому - осінь, дошки так і лежать в грязюці, вже почорніли. На питання, чому хоч не склав та не накрив, відповідь - "Да, вот некогда всё..." Зайшли в "ізбу", якраз пішов дощ, почало капати зі стелі прямо на його "кровать". Кацап загнув мютюка, і відсунув її трохи в сторону. Питаю - кришу будеш лагодити? - " Да ну нах, скоро замёрзнет, само течь перестанет"
Мій особистий досвід - в середині 90-х, довелося проїхати автомобілем із Мацкви через Тулу, Орел, Курську обл. до нашого кордону, ну і далі додому. Діло було 1-го травня. "Празднік", самі розумієте)) Один населений пункт в Курській області, запам'ятався на все життя. Поки його проїхав(ну може з кілометр, чи більше), бачив з кількадесят місцевих аборигенів - п'яні всі. В дрободан. Хто під парканом валяється, хто стіни підпирає, хто іде, але такими зигзагами, що його аж на дорогу заносить. Для мене це було дико - на яку мордув не глянеш, а вона "в хлам"... Ну, п'ють скрізь, і в нас також, але ж не всі поголовно до такої міри, чи то пак без міри...
