Тільки що побачив цю тему))
Багато чого слухаю, коли творю, це надихає і впливає на настрій і роботу також. І в залежності від цього і вподобання різні.
Іноді потребує душа Вівальді з " Временами года" , а коли і Лара Фабіан, душу гріє. Коли треба помислити, слухаю Скрябіна і Бумбокс. Поля Моріа або Энніо Марріконе погружають в світ прекрасного і величного....
Але, але це все добре, і коли я насправді хочу получити справжнє задоволення від музики, я ставлю Саваж) Це музика моєї юністі , коли думки були вітренні, життя , багато попереду, веселі дівчата , перша закоханність, одним словом - ностальгія. Але це не та ностальгія, як в деяких думках здається. Для мене , це поєднання свого минулого і теперішнього, усвідомлення що минуле і сьогодення, це лише відрізок часу ,в якому я формувався, зумівши зберегти своє коріння і поєднати його зі своїм, я сподіваюсь, майбутнім......
От і ставлю Саваж, особливо Гудбай, бо ця музика як на мене буде вічною, бо вона пов,язана з кращими часами мого життя, коли я був юн, молоді були мої батьки, дівчина якою божеволів, дискотеки і гуляння до світанку, коли жива була моя сестра і життя, яке здавалось по переду було таким довгим....
І як хтось на ютюбє сказав гарні слова: в пору моей юности, и попса была музыкой))) А теперь попса -фейк((((((
[youtube]NtanMXFVgJE[/youtube]
Тащусь от этой песни