До мого
Cavallino , я зараз маю на увазі особистого , завжди моделі потрапляють тільки через мої руки,і ніяк інакше, набуваючи тих чи інших рис, часом навіть змінюючи образ донора до невпізнання. А іноді, як в данному випадку, начебто і образ не змінював, і майже колір від джерела, а модель змінилася на корню, став геть іншою і такою колись омріяною.
Якщо ближче до справи, то цю модель для себе запримітив ще з часів журналки, коли побачив її на останніх сторінках одного з номерів, і одразу вирішив, щоб мені це не стало, а модель цієї машини я колись таки поставлю собі на полицю, і у тому що зроблю її сам, з усіма її тонкостями і дрібницями, навіть і не сумнівався.Спочатку прикидував як відправну крапку для відштовхування журнальну 250-ту ТДФ. І так прикидував і етак, і все ніяк не міг розпочати роботу, і находив різні приводи для себе щоб відтермінувати її виготовлення. А з часом трапилась інша журналка, така спотворена але так мені ставша у нагоді. От з неї я таки і вирішив, що більше відтерміновувати з нею не потрібно, а навпаки негайно приступити до роботи. Громко звісно було сказано, але не так все сталося як годалося. Розпачав аж з початку року, а руки дійшли тільки зараз. Але я завжди дотримуюсь свого постулату: - любу справу доведи до кінця, яким би не виявився цей самий кінець!... Як на мене, то мене все влаштовує, і я таки бачу що це те саме авто, про яке я мріяв що побудую його модель. Добавив і підкреслив ті нюанси , які притаманні цій машині, бо цього не бачив ні в ББР з її "важким" дахом не кажучі вже за АБС Бріанца , де вигляд цієї машини спотворений до не в пізнавості.

Але від многабукав і всієї лірики я пропоную перейти до основного, хоча і це занудьство як одна з складових в вітворюванні цієї моделі.
Про прототип: Машина дуже знакова для
FERRARI , бо входе в десятку найкрасивіших
FERRARI коли небудь виготовлених. До тогож має і спортивний досвід бо виготовлена вона була на замовлення спортсмена-любителя Володимира Галуцці який змагався на неї у деяких гонках у другій половині 1956 року і виставляв у декілька конкурсів краси, що побудило
Zagato випустити повносторінкову рекламу з зображенням авто Галуцці, зробленного в часи блискучого виступу моделі на Доломітових Альпах і в гонці Больцано-Мендола. Після перемог Галуцці, авто було придбано іншим гонщиком Луіджи Тамараццо, котрий у 1957 році виграв Гарессіо - перевал Сан -Бернар, фінішировав другим на Понтедчимо -Джиові і третім на Coppa Interereuropa. Але як на мене, якби вона взагалі нічого не вигравала у перегонах, була б не менш приваблива і не менш гарна, бо я не являюсь прихильником яких небудь перегонів , для мене важлива естетіка і ергономіка, що в цьому авто поєднуеться і навіть примножується, як на мене, да і не тільки на мене з више описанного приводу. На протязі свого існування, змінюючи своїх хозяйвів , машина постійно змінювалась і якщо я не помиляюсь, здобула нарешті свій первозданний вигляд....






Про модель: Для себе вирішив зробити її в першозданному вигляді, хоча іноді реставровані екземпляри мають більш привабливий вигляд ніж попередник, і я таки виконую те що більш органічно для мого погляду, не дивлячись на те що це новодєл...
FERRARI 250 GT Zagato Berlinetta #0515
















Донор був таким...



І хоча я ніколи не роблю порівнянь з іншими виробниками, і розумію, що у кожного свій подхід , свій погляд, але це для мене було вирішальним , коли я робив модель свою і повторюю, тільки для себе...
Від
BBR :

А така, від
ABS Brianza...

І як епілог, хочу попередити, може хтось знайде якусь недосконалість або ще щось, що на його погляд не відповідає чинності, я буду повністю з кожним згоден, бо ніколи не буваю задоволеним на 100 відсотків тому що роблю. І це я вважаю скоріше не недоліком а навпаки стімулом того що постійно потрібно держати себе в тонусі і постійно працювати над собою , над помилками і таки знаходити вирішення тих чи інших проблем. Усім дякую, що дивитесь , і хоча мало висловюєтесь, я все ж відчуваю і бачу вашу присутність. Значить все не зря, а це і є головне.
