Форум Українських Колекціонерів

Сезон був багатий на події. Дебютував у чемпіонаті майбутній чемпіон Франк Біла, який відзначився перемогою на АФУСі (міська траса, прокладена на загальній дорозі в центрі Берліна).
Останній раз перемогла турбована Вольво – нажаль час цих шведських автівок у ДТМ був позаду…
Переможцем сезону 1987 року став бельгієць Ерік ван де Поель, який жодного разу не перемагав протягом сезону. Взагалі, перед останнім етапом в Зальцбурзі шанси на титул зберігали троє гонщиків – Ройтер на Форді, Поель і Хессель на БМВ Цакспід. Ройтер проколов колесо і відкотився на кілька позицій, у ван де Поеля також був прокол, але після заміни гуми він зміг опинитися попереду Ройтера.
Марк Хессель лідирував у гонці, коли побачив маршала, що подавав йому знаки з обочини. Невірно зрозумівши ці повідомлення як вимогу пропустити напарника, Хессель уповільнився, пропустивши вперед кілька автомобілів. У підсумку, 10 балів які він отримав на фініші за 9ту позицію не вистачило для чемпіонства, в той же час ван де Поель отримав необхідні йому 9 балів, і став іще одним чемпіоном без жодної перемоги.
Якби Марк Хессель не помилився - 16 балів за третю позицію, на якій він їхав вистачило б для титулу...
Втім, ван де Поель таки виграв одну гонку на позазаліковому етапі в Хоккенхаймі, через півтора місяці.

Наступний сезон – 1988 - мій улюблений із «старого» ДТМ до 90 року. Нарешті офіційно прийшов у чемпіонат Мерседес – один із основних гравців усіх наступних сезонів. Сучасний ДТМ важко було б уявити без цього виробника. Розширилась кількість команд, і, нажаль, останній раз виступала «шістка» БМВ, пілоти якої лише пасли задніх серед нових учасників – БМВ М3, Мерседес та Форд. Кількість БМВ в загальній чисельності пелотону складала більше половини, а кількість автомобілів, що виходили на старт окремих етапів сягала 40-44, що, на мою думку, робило більш цікавим перебіг змагань. В жодному із наступних сезонів не було такої кількості авто на старті.
Зросла собівартість автомобілів, один болід Форд Сієрра коштував півмільйона марок, що на ті часи було досить серйозною сумою – вартість гоночного Мерседеса була втричі нижчою – 150-160 тисяч. Росла потужність двигунів, як на стероїдах, Фордівський двигун був протягом сезону розкачаний до 500 кінських сил.
Компанія Форд провела обкатку моделі Форд Сієрра ще в минулому, 87 сезоні. На додачу Клаус Людвіг – один із найталановитіших кузовних пілотів відкатав сезон у чемпіонаті Європи – 87, WTCC, за підсумками сезону Людвіг став віце-чемпіоном, поступившись лише одним балом чемпіону Роберто Равальї. Як запрошений гонщик у 1987 він виступив на етапі в Нюрбурзі – і виграв його, однак в заліку ДТМ він не значився, тому 20 балів за перше місце отримав Фабєн Жиро. Але по всьому було видно високу конкурентоздатність автомобіля, і першу ж гонку в сезоні 88 виграли пілоти Форда – на подіум піднялися Людвіг, Хан і Нідзвітц. Слід зауважити, що на старт вийшли лише три Сієрри…
Перевага Форда над іншими автомобілями була настільки очевидною, що організатори вжили репресивні заходи – на турбіну Фордів було встановлено рестриктор – обмежувач потоку повітря, що потрапляє в турбіну. Протягом сезону потік повітря в турбінах Форда постійно зменшували, наприкінці сезону діаметр повітря забірника зменшився на четверть! крім того мали місце вагові гандикапи – звичайна сталева плита кріпилася в салоні авто, збільшуючи загальну вагу. Це давало іншим учасникам вести якусь боротьбу із фордівцями – подіум захоплювали пілоти БМВ і Мерседеса.
Однак, наприклад на етапі на аеродромі Вюнсторф Форди посідали перших п’ять місць!
Вперше ДТМ провели на легендарній Північній петлі Нюрбургрингу. Проводились перегони в країнах Східного блоку – у Чехословаччині на трасі Брно та в Угорщині на Хунгарорингу. Етап в Зальцбурзі стартував тричі і закінчувався аваріями, тож був відмінений.
Перед останнім етапом на трасі Хоккенхаймринг на титул претендували чотири гонщики, але шанси двох із них, Аша та Хана були мізерні – незважаючи на високі стартові позиції необхідно було, щоб не фінішував Людвіг, тож реальними претендентами лишались Острайх та Людвіг.
Острайх стартував із другої позиції, одразу за Ханом, Людвіг - п'ятий.  Після старту Острайх помилився у шикані, виїхав двома колесами на гравій, але втримав машину і опустився на дев'яте місце, а Хан, Людвіг і Аш продовжили боротися за лідерство. Спроби Острайха повернути втрачені позиції не мали успіху – спочатку він застряг позаду Тііма, а пізніше і зовсім зійшов з дистанції після зіткнення. Шанси на титул Маркуса Острайха, здавалося, залишились в розкуроченому багажнику Мерседеса Курта Тііма, який, до речі, продовжив гонку на понівеченому авто. Маркус спробував відігратися у другій гонці, стартуючи лише з 15ї позиції, технічні неполадки з Сієррою Клауса Людвіга мали б допомогти йому, але не склалося. Людвіг дотяг свого Форда до фініша на п’ятій позиції, якої вистачило для титулу чемпіона ДТМ 1988 року.

Наступний - Мануель Ройтер, який в сезоні 88 почав виступати з етапу в Нюрбурзі. Найкраща позиція - 5й на аеродромі у Вюнсторфі (пам"ятаєте про 5 Фордів на фініші??), і лише двадцяте місце у загальній кваліфікації наприкінці сезону. Скромний результат для віце-чемпіона попереднього року...

Яркие Сиерры, добротно сделаны

ну, і фото оригінальних авто

Bogd@n писав:Яркие Сиерры, добротно сделаны

Так, Мінічампс постарався з цими модельками. Салон, днище, все виконано в подробицях.
Наступна модель - БМВ М3 команди МК motorsport. Компанія під керівництвом Мікаеля Кранкенберга займалась тюнингом БМВ, і у 88у виставила на трасу свій болід. На другому етапі в Хоккенхаймі машину пілотував Патрік Де Родрігес, який, втім не кваліфікувався... На наступний етап, у Нюрбургу команда запросила чемпіона 86 року Курта Тііма, який саме залишився без роботи - Ровер згорнув свою гоночну програму ще у 86му, а сезон 87 на Альфі Ромео 75 Курт провів невдало.
Тож Нюрбургринг на нарядній М3 поїхав підкоряти Тіім - і таки він це зробив!!
Кваліфікувався другим, всю гонку вів боротьбу за перемогу, і, випередивши Клауса Людвіга виграв першу гонку. Другу прийшов третім. Для приватної команди це був надзвичайний подарунок!
Але фарт скінчився дуже скоро, і на наступному етапі в чешському Брно в одному з повільних поворотів утворилася аварія із кількох автівок, серед яких опинився Тіім. Сход.
Етап в Майнц-Фінтен приніс лише 25 позицію в першій гонці і сход у другій.
Вже через один етап, на Норісрингу Курт Тіім прийшов п"ятим, але вже за кермом Mercedes 190Е, і виступав уже не за яку-небудь приватну команду, а за AMG Motorenbau GmbH - боси Мерседеса оцінили майстерність датчанина витискати максимум із техніки.
А на згадку про велику перемогу чорно-жовтого БМВ Мінічампс випустила цю модель.

Наступний учасник чемпіонату - герой сезону 1984 Харальд Грохс (у 84 завоював 5 перемог але чемпіоном так і не став). Німецький гонщик брав участь у перегонах 24г Нюрбургрингу, пару разів стартував в ІМСА серії. Перша перемога прийшла в 9-годинному марафоні Кіаламі (ПАР). В ДТм з самого початку, 1984, був основним претендентом на титул, але неодноразові технічні проблеми з його 635ю не дали можливості отримати чемпіонство. В наступному, 1985 році він зайняв 3 місце за підсумками чемпіонату, а в 86му пересів на Форд Сіерра XR4 Ti, але гідних результатів не досяг. В 1987 му він кілька разів піднявся на подіум, вже за кермом БМВ М3, а в 88му році, тричі приходив 3м, і один раз другим, на трасі АФУС.
Тим не менш, у відеооглядах сезону 1988 червона БМВ з логотипами "Руді Біллен" постійно опиняється в центрі уваги - Харальд зміг нав"язувати боротьбу суперникам майже кожної гонки.
Моделька - моя власна конверсія на покупних декалях, донор - алтайя.
До речі, таку ж модель випустив Мінічампс, але в розкрасці другої половини сезону, в якій, скажімо, колісні диски з червоним центром. Моя конверсія - автомобіль з гонки в Зольдері. Відверто кажучи, якість пофарбування з баллончика бажає бути кращою...

С обновками!!!!!

Впечетляет!

Отличные модели!!!!!!!!!!!!