Форум Українських Колекціонерів

Втрачені ще до мене. Купив такими.

Классные DTMы :good:

Крутые ДТМы :good:

Классные мерсы!!! :Bravo:

Жаль, что предыдущий владелец за ними не очень следил... У самого та же история с парой машин из коллекции...

Судя по технологии изготовления, думаю эти модели были произведены в середине 90-х, у формул минича тех лет с декалями таже проблема.
А что касается зеркал, то они не очень сложной формы, думаю можно легко подобрать от других моделей. У меня, например, пару автолегенд стали донорами для формул...))

laspi, kubik, collectionUA, ambler27 - дякую за відгуки!
Щодо дзеркал - форма нескладна, в принципі виготовити легко. Зараз, сподіваюся, трохи більше часу на хоббі з настанням холодів. Досвід є, на Мерсі ван Оммена №23 сезону 91 праве дзеркало я робив сам, там складніша форма.
З часом - виправимо :wink:

Замечательные спортсменчики !!!

1993 рік. В кінці 92 про згортання своєї програми заявила БМВ. І Опель. І Ауді. В сухому залишку залишився Мерседес зі своєю чемпіонською еволюцією і … і все. Мерседес сам-на-сам, та трішки приватників, що своєю дворічною (як правило) технікою вже зі старта займали позиції ближче до кінця. Чемпіонат з одним виробником цікавив спонсорів не так сильно. Але. Було одне «але».
Регламент чемпіонату був дещо змінений, і дозволяв участь в чемпіонаті болідів з доволі вільним трактуванням технічних умов. Звичайно, не як славнозвісна група Б в світовому раллі 80х, все ж обмеження були, але нові вимоги були прописані як клас-1 автомобілів для кільцевих перегонів. Дозволялись двигуни 2,5 літрів об’єму, шість циліндрів; глибокі модифікації двигуна, шасі, аеродинаміки. Не було вимоги щодо омологаційних авто - необхідно було лише серійно випускати авто, на базі якого зроблено болід. Де-факто на трасу дозволили виїхати силуетам.
На цей виклик, що був кинутий вмираючим, здавалось, чемпіонатом, відповів.. ні, не Мерседес. Альфа-Ромео. Червоні автівки з листком конюшини на крилі, які мали за спиною команду сміливих італійських інженерів, що не побоялись прийняти виклик самотнього чемпіона.
Красу сезону 93 в німецькому кузовному чемпіонаті я не в змозі описати. Це треба дивитись, причому уважно, і кожен етап гідний того, щоб бути детально переглянутим.
Команда з конюшиною виставила на змагання п’ять автівок, чотири з яких відповідали вимогам класу 1. Підібрали пілотів, що спроможні боротися за перемогу. Нікола Ларіні – формульний пілот, що вже мав на рахунку титул чемпіона в італійських чемпіонатах Ф3 та Супертуризмо.
Алессандро Нанніні, формульний пілот, що залишив перегони у Ф-1 після важкої аварії на гелікоптері, внаслідок якої він майже втратив руку. Ці два пілоти представляли команду Альфа Корс.
Іншу команду Альфівців, Schübel Engineering представляли Крістіан Даннер і Жіоржіо Франкія. Був іще Джанні Гуідічі, але його машина відповідала вимогам нижчого класу-2.

Що ж являла собою Alfa Romeo 155 V6 TI?. Вуглепластиковий кузов, двигун – V-подібна «шістка» із об’ємом 2498 см3, чотири клапани на циліндр. Потужність двигуна – 420 к.с., 6-швидкісна секвенталка, постійний повний привод з віскомуфтою. Підвіска – спереду – Макферсон із стабілізатором, задня – багатоважільна з торсіонами та стабілізатором. Гальма – вентильовані, на кожному по чотири суппорти Брембо. Вага автівки – 1040 кг.
Зібрані в одному автомобілі такі технічні рішення дали в результаті досить швидкий болід, що одразу захопив лідерство.

Тож, як відбувались баталії в Німецькому туренвагені зразка 93го року?
Поул в бельгійському Цольдері зайняв Ларіні. Йшов дощ і повний привод давав перевагу. Гонка завершилась тріумфом – на подіумі було три Альфи. Причому Нанніні в другій гонці стартував із запасною машиною і вирвався із останнього місця на третє. Італійцям вдалося про себе заявити, тут не посперечаєшся.
Другу гонку в Хоккенхаймі виграв Шнайдер на Мерседесі. Ларіні та Нанніні прокололи шини в першій гонці, це трохи допомогло штудгардцям. Далі пара етапів команди перехоплювали ініціативу одна в одної, почергово виграючи перегони, а на етапі на Північній Петлі Альфівці абсолютно домінували. Гонку в Нордшляйфе, останню гонку на цій трасі в історії ДТМ виграли Альфа Ромео. Просто запам’ятайте це.
Ситуація повторилась на Норісрингу, і порівняна слабкість Мерседесу стала очевидною. Команди почали впроваджувати нові технічні рішення просто впродовж сезону, так, на етапі в Діпхольці на Мерседес було встановлено активну підвіску, що дещо поліпшило результативність. На етапі в Зігнені Снайдер і Ларіні почергово виграли по гонці (і почергово прийшли другими, відповідно), а в Берліні на знаменитій АФУС петлі Ларіні прийшов шостим і став достроково чемпіоном ДТМ сезону 93. Із 22 гонок впродовж сезону Нікола Ларіні виграв 11. Інші 11 розділили між собою Аш, Снайдер, Людвіг і Тіім. Останній етап в Хоккенхаймі нарешті виграв напарник Ларіні, Алессандро Нанніні, він двічі прийшов першим.