Наступний сезон – 1988 - мій улюблений із «старого» ДТМ до 90 року. Нарешті офіційно прийшов у чемпіонат Мерседес – один із основних гравців усіх наступних сезонів. Сучасний ДТМ важко було б уявити без цього виробника. Розширилась кількість команд, і, нажаль, останній раз виступала «шістка» БМВ, пілоти якої лише пасли задніх серед нових учасників – БМВ М3, Мерседес та Форд. Кількість БМВ в загальній чисельності пелотону складала більше половини, а кількість автомобілів, що виходили на старт окремих етапів сягала 40-44, що, на мою думку, робило більш цікавим перебіг змагань. В жодному із наступних сезонів не було такої кількості авто на старті. Зросла собівартість автомобілів, один болід Форд Сієрра коштував півмільйона марок, що на ті часи було досить серйозною сумою – вартість гоночного Мерседеса була втричі нижчою – 150-160 тисяч. Росла потужність двигунів, як на стероїдах, Фордівський двигун був протягом сезону розкачаний до 500 кінських сил. Компанія Форд провела обкатку моделі Форд Сієрра ще в минулому, 87 сезоні. На додачу Клаус Людвіг – один із найталановитіших кузовних пілотів відкатав сезон у чемпіонаті Європи – 87, WTCC, за підсумками сезону Людвіг став віце-чемпіоном, поступившись лише одним балом чемпіону Роберто Равальї. Як запрошений гонщик у 1987 він виступив на етапі в Нюрбурзі – і виграв його, однак в заліку ДТМ він не значився, тому 20 балів за перше місце отримав Фабєн Жиро. Але по всьому було видно високу конкурентоздатність автомобіля, і першу ж гонку в сезоні 88 виграли пілоти Форда – на подіум піднялися Людвіг, Хан і Нідзвітц. Слід зауважити, що на старт вийшли лише три Сієрри… Перевага Форда над іншими автомобілями була настільки очевидною, що організатори вжили репресивні заходи – на турбіну Фордів було встановлено рестриктор – обмежувач потоку повітря, що потрапляє в турбіну. Протягом сезону потік повітря в турбінах Форда постійно зменшували, наприкінці сезону діаметр повітря забірника зменшився на четверть! крім того мали місце вагові гандикапи – звичайна сталева плита кріпилася в салоні авто, збільшуючи загальну вагу. Це давало іншим учасникам вести якусь боротьбу із фордівцями – подіум захоплювали пілоти БМВ і Мерседеса. Однак, наприклад на етапі на аеродромі Вюнсторф Форди посідали перших п’ять місць! Вперше ДТМ провели на легендарній Північній петлі Нюрбургрингу. Проводились перегони в країнах Східного блоку – у Чехословаччині на трасі Брно та в Угорщині на Хунгарорингу. Етап в Зальцбурзі стартував тричі і закінчувався аваріями, тож був відмінений. Перед останнім етапом на трасі Хоккенхаймринг на титул претендували чотири гонщики, але шанси двох із них, Аша та Хана були мізерні – незважаючи на високі стартові позиції необхідно було, щоб не фінішував Людвіг, тож реальними претендентами лишались Острайх та Людвіг. Острайх стартував із другої позиції, одразу за Ханом, Людвіг - п'ятий. Після старту Острайх помилився у шикані, виїхав двома колесами на гравій, але втримав машину і опустився на дев'яте місце, а Хан, Людвіг і Аш продовжили боротися за лідерство. Спроби Острайха повернути втрачені позиції не мали успіху – спочатку він застряг позаду Тііма, а пізніше і зовсім зійшов з дистанції після зіткнення. Шанси на титул Маркуса Острайха, здавалося, залишились в розкуроченому багажнику Мерседеса Курта Тііма, який, до речі, продовжив гонку на понівеченому авто. Маркус спробував відігратися у другій гонці, стартуючи лише з 15ї позиції, технічні неполадки з Сієррою Клауса Людвіга мали б допомогти йому, але не склалося. Людвіг дотяг свого Форда до фініша на п’ятій позиції, якої вистачило для титулу чемпіона ДТМ 1988 року.
|