Продовжуючи тему присвячену 500 -ої Найшвидкої ( а іменно так і перекладається з Італійського ця машина) перейду до самого прототипу і відповідно до моделі, яку робив осмислено і навіть довго, по тім міркам що я відвожу на виготовлення моделі. А це значить що це було не так, щоб клюнув півень у одне місце і пішла жара аж дим стовбом
Все було поступово, і навіть координально зміненим курсом від початкового варіанту.
Як я і писав вище, мріял про неї з тих самих пір як побачив прототип. І вже тоді, я запремітив з якої журналки буде легше її зробити, і ось коли я знайшов донор, приступивши до апгрейду, я розгубився у своїх уподобаннях. То мені подобалась одне шасі, і мріяв зробити його, то через деякий час інше, потім трете, четверте..... Потім сказав стоп! Бо так можна здуріти або з глузду з,їхати на почві вибору омріяної моделі. І вирішив таки зробити машину принца Бернарда, до того ж вона ще є Спеціалізована і найбільш відрізняється від своїх сестриць. А там думаю може ще і діарамку забабехаю да з самим принцем біля машини і пішло поїхало. Але на якомусь етапі, мені це набридло до нестями , і я усе переіначів, бо зрозумів .що у такому вигляді вона то мені і не потрібна. І побачивши в черговий раз в інеті фото прототипів, побачив те, що мені було більш до вподоби і на чому нарешті можна поставити крапку у пошуках вподобань.
А зупинався я на машині Prince Sadruddin Aga Khan яке було 12-им за обліком і з номером шасі 6049SA і навіть не в тому першому вигляді який вона мала, а вже отреставровану і перефарбовану. Побудований у 1965 році у кольорі Grigio Argento (сріблясто -сірий) з чорною оббивкою у салоні, призначалось у використанні у Швейцаріі з лівим рулем доставлений у його дім де і залишався у його використанні до 1970 року. Далі вона попала до рук Фреді Манджина мешканцю Франціі. І аж у 1982 році вона потрапила до рук Пьєра Бардіона власника гоночного треку Mas du Clos у Франціі для своєї розшірюющєйся конюшні . Зареєстрований у Франціі как 500 КС 23 елегантний Феррарі був нагороджен емблемами Mas du Clos якими Бардинон любив роміщати на своїх улюблених машинах. Наступний власник не дивлячись на непоганий стан машини , вирішив її таки реставрувати .І після двох років реставраціі машина набула нинєшнього вигляду у темно -синьому кольорі з червоним кожаним салоном. І більш всього, мені сподобались валізи, які були розташовані замісць задніх седінь . Я дуже люблю такі дрібниці .і навіть про те що їх відразу і не помітиш. а тільки потрібно роздивитись у бокове вікно, я все одно роблю подібні речі. Бо навіть те що я знаю що вони там є, вони гріють мені душу .
Спочатку ця машина мала сріблястий колір, але сріблястих вже в мене багато, і до того ж цю машину я бачив у якомусь благородному якщо можна так сказати кольорі, і благо, вона його мала. Дуже гарне поєднання кольорів як кузова так і салону, що більше придає багатого вигляду і особливого шарму у вигляді валіз.....
Ну і нарешті .така омріяна і довгоочікувана модель. Вона була вже зроблена ще на прикінці зими, але з колесами була проблема, ніякі не підходили , що я тільки не ставив і за одних колес, поганився увесь вигляд моделі. Тому я пішов координальним засобом, збудувавши в ручну одну майстер модель, мені відлили їх з смоли і навіть покришки, але на вигляд це не як не позначається і на полиці вони будуть такими як і всі інші покришки....
FERRARI 500 Superfast #6049 SA
П.С Є одна відмінність від оригиналу. але що поробиш, коли хочеться пофулюганить
Да і так мені здалося більш естетичніше.
Востаннє редагувалось 07 січня 2019, 14:25 користувачем G.Green, всього редагувалось 3 разів.
і до жирафа дійшло, коли на пальцях вже показав 
Если бы на не увеличенной картинке не выдал полированный стол, то первый вопрос " а где же миниатюра" второй вопрос " и почему так много фото оригинала?" 