Форум Українських Колекціонерів

Delahaye 135M ''Narval'' Figoni&Falaschi, 1947
Delahaye 135 M (Modifie) була другою, вдосконаленою версією спортивної моделі Delahaye 135, яка випускалася з 1936 по 1952 рр. з перервою під час війни. Delahaye 135 M оснащувалась рядним 6-циліндровим 12-клапанним двигуном OHV об'ємом 3557 куб.см з одним (95 к.с.), двома (105 к.с.) або трьома (115 к.с.) карбюраторами Solex. Клієнт також міг вибрати один із двох варіантів трансмісії: синхронізовану на 3-й та 4-й швидкостях 4-ступінчасту механічну коробку передач або 4-ступінчасту електромагнітну з преселектором Cotal, розташованим ліворуч на рульовій колонці.
В усьому іншому конструкція Delahaye 135 M мало чим відрізнялася від інших автомобілів Delahaye: сталева сходова рама з колісною базою 2950 мм, тяговий задній міст на напівеліптичних ресорах з фрикційними амортизаторами, незалежна передня підвіска на поперечній ресорі та барабанні гальма Bendix з тросовим приводом.
Будучи досить престижним і водночас швидким автомобілем, Delahaye 135 M був вітриною для французьких та зарубіжних кузовних ательє, кожне з яких прагнуло надати своїм роботам індивідуальності та виділити їх серед інших.
Figoni & Falaschi - знамените паризьке кузовне ательє, що виробляло незрівнянні автомобілі на шасі Delahaye, Delage, Talbot-Lago та ін. Засноване в 1935 р. італійцями Джозефом Фігоні, що вже займався кузовобудівним бізнесом з 1923 р., та Овідіо Фаласкі. Витончені 2-дверні кузови від Figoni & Falaschi в стилі Goutte d'Eau (крапля води) з обтічними крилами стали блискучими зразками світового автомобільного дизайну.
Після війни Figoni & Falaschi продовжує співпрацювати з Delahaye та Talbot-Lago, але з кожним роком у розореній Європі залишається все менше покупців продукції цих марок.
Компанія Figoni & Falaschi пішла з ринку в 1955 р. через високі податки на люксові машини і падіння попиту на продукцію кузовобудівників.
У наші дні ці автомобілі регулярно перемагають на конкурсах елегантності, а їхня вартість на аукціонах становить мільйони доларів.

Зображена модель Delahaye 135M «Narval», була завершена в 1947 році, та є одним із таких шедеврів, першокласний зразок, проданий президенту компанії з виробництва жіночого взуття з Огайо. Ця французька красуня була використана компанією в 1954 для ілюстрації журнальної реклами, звідси і прізвисько Дівчина з обкладинки.
До речі, усі «носаті» моделі від Figoni & Falaschi носять назву «нарвал» за свою схожість з китом, який має довгий бивень.



Зображена нижче модель виготовлена CMF (арт. CMF43040) лімітом 300 шт. і традиційно запакована у великий бокс в чудовій подвійній коробці. Претензій до якості виготовлення немає. Все - на вищому рівні!

_________________
Перемога за нами!

Переглянув усе нове, що ще не бачив, просто СУПЕР!!!

_________________
Мій гараж американських авто http://ukrmodels.org.ua/viewtopic.php?f=4&t=15308
Обмін-Продаж http://ukrmodels.org.ua/viewtopic.php?f=5&t=15835

Дякую!

_________________
Перемога за нами!

Duesenberg SJ SWB Bohman&Schwartz Convertible Coupe (ch 2596, дв. J-572), 1935
У кожного виробника кузовів є дизайн, який надто виділяється серед інших завдяки використанню пропорцій, сміливим методам будівництва та гармонії ідеї і кінцевих рішень. Серед ентузіастів Duesenberg, поціновувачів кузовобудування та дизайнерів цей родстер SJ вважається чи не найуспішнішою розробкою Bohman&Schwartz для шасі Duesenberg та верхом у мистецтві кузовобудування. Оригінальний дизайн був роботою У. Еверетта Міллера, шановного дизайнера-фрілансера та одного із справжніх художників класичної епохи. Поряд з Де Сахноффскі, Елом Лімі, Харлі Ерлом і Раймондом Дітріхом, Міллер вважається одним із найважливіших та впливових дизайнерів 1930-х років, епохи, яка вважається зенітом автомобілебудування.
До 1930-х років Міллер працював головним дизайнером у двох найкращих американських фірмах, Murphy та Locke&Co, і був залучений компанією Packard для створення ряду приголомшливих проєктів. Цей Duesenberg був захоплюючим продовженням стилю Міллера, що відображає як його стримане використання ліній і деталей, так і нове використання стилю арт-деко.
Цей чудовий екземпляр Duesenberg SJ був побудований для Барбари Хаттон, спадкоємиці багацтва Вулворта. Хаттон була добре відома своєю екстравагантною щедрістю, і представлений тут автомобіль є відповідним прикладом її чудової щедрості. Це був подарунок Сержу М'Дівані, братові її коханого Алексіса М'Дівані.
Знамениті брати М'Дівані були дітьми грузинських дворян, що втекли з Росії під час Першої світової війни. Незважаючи на свій «напівкоролевський» статус, ці чоловіки заслужили репутацію світських людей, гравців та бабіїв. Принц Серж М'Дівані оселився в США, він та його брати були пов'язані з деякими з найбагатших жінок Америки. У 1933 році Барбара Хаттон закохалася в Алексіса М'Дівані, брата Сержа М'Дівані. Вважаючи, що його роман з Хаттон виявиться більш перспективним, Алексіс напередодні розлучився з Луїзою Астор Ван Ален. Протягом усього шлюбу обидва брати М'Дівані користувалися неймовірним багатством та статусом Хаттона, отримували гроші, цінні подарунки та майно.
Менш ніж через місяць після весілля Серж М'Дівані взяв участь у міжнародному турнірі з поло в Палм-Біч. Під час матчу кінь Сержа зіткнувся з іншим конем гравця поло. М'Дивані впав з коня і кінь вдарив його ногою по голові, миттєво вбивши. Після передчасної смерті принца Сержа М'Дівані компанія Turner&Blood, знаменитий нью-йоркський дилер Chrysler, заволоділа цим Duesenberg і виставила його на продаж. За даними клубу ACD, Мелвін Клеменс із Бріджпорту, Західна Вірджинія, таємно придбав цей Duesenberg.
Після деякого використання Клеменс доручив машину Дж. Роджеру Девісу, відомому механіку з Дюзенберга, який провів ретельну механічну реконструкцію двигуна. В цей час кузов був пофарбований у чорний колір. Вважається, що оригінальний двигун автомобіля J-572, що належав Клеменсу, був встановлений на шасі 2268. Пізніше відбулася заміна двигуна на SJ із заводською індикацією Duesenberg J-509, який досі не використовувався на жодній іншій машині. Більше десяти років автомобіль залишався в руках Клеменса, доки не був проданий містеру Джеррі Геббі.
Автомобіль залишався під опікою Геббі доти, доки Стів Наніні, відомий колекціонер великої американської класики, не купив могутній SJ у 1980-х роках, ближче до кінця життя пана Геббі. Наніні доручив автомобіль повністю відреставрувати фахівцю Дюзенберга Ренді Еме, який «одягнув» кузов у нинішнє поєднання бордового та коричневого кольору. Незабаром автомобіль був проданий знаменитому колекціонерові Джону Моцарту, який через багато років продав його Патріку Райану, ще одному шановному колекціонеру. Все, як завжди – машина пішла по руках…
Фото оригінального прототипа не знайшов.
Ось фото одного з чотирьох родстерів Duesenberg SJ SWB Bohman&Schwartz Convertible Coupe, який належав дружині голівудської зірки Кларку Гейблу. Гейбл дещо змінив окремі елементи дизайну: запаска, лобове скло та ін.


Наша модель наживо


Модель машини виготовлена Matrix (MX40406-021), ліміт 400 шт. Модель вигладає чудово, брак відсутній.

_________________
Перемога за нами!

Talbot-Lago T150C SS Figoni&Falaschi (chassis 90119), 1938
Це - добре усім відома "крапля води" або "сльоза".
Історію створення цих прекрасних машин з кузовами від Figoni&Falaschi я вже викладав тут, у своїй темі (viewtopic.php?p=337449#p337449).

Моделька виготовлена усім добре відомою Spark/Minimax під артикулом S2711 трохи більше десяти років тому.
Якість виготовлення на висоті, браку нема, нічого не відклеїлось та не потріскалось.
Крила, насправді, мають темно синій колір. Із-за жовтого кольору кузова фотоапарат їх "бачить" майже чорними. Гарна ліврея у національних кольорах України!

_________________
Перемога за нами!

Duesenberg SJ Walker LaGrande Torpedo Phaeton, 1934
Один із десятків прекрасних Дюзенбергів з кузовом торпедо виробництва ательє Walker.
Альберт Уокер (Albert H. Walker) був англійцем родом із Кенілворта в Уорікширі. У 1934 році, після закриття заводу компанії Weymann American Body в Індіанаполісі, використав вільні виробничі потужності щоб виготовити кілька кузовів для Duesenberg. До того, як він пішов з бізнесу в 1935 році, було виготовлено лише 7 кузовів Duesenberg, виготовлених Walker, і сьогодні вони називаються Walker LaGrande.


Модель виготовлена італійцями з RIO Models (арт. RIO 45). Це - один із моїх новорічних подарунків. Модель у відмінному стані, бокс навіть був запечатаний фірмовим скотчем, а маскот (який постійно губиться) лежав в окремому пакетику.
Модель виконана дуже добре як на свій рівень. Зверніть увагу на деталізацію підвіски та ходової частини. Реалістично виконані покришки. До речі, решітка радіатора наскрізна.

_________________
Перемога за нами!

Auto Avio Costruzioni Tipo 815 "Brescia" Carrozzeria Touring, 1940

Компанія Auto Avio Costruzioni була заснована Енцо Феррарі у його рідному місті Модена у 1939 році, після того як фірма Alfa Romeo, де раніше він працював тест-пілотом, викупила його майстерню, засновану Енцо ще у 1929 році. Компанія Alfa Romeo наклала зобов'язання на Феррарі не використовувати своє ім'я як бренд для створення автомобілів протягом найближчих чотирьох років (до 1943 року включно). Спочатку AAC займалася верстатами, проте бажання створювати автомобілі у Енцо пересилило. У тому ж 1939 році почалося проектування першої і єдиної моделі автомобіля, який отримав позначення Tipo 815. Його розробкою, крім самого Феррарі, займалися інженери Альберто Массіміні і Вітторіо Беллентані.
Двигун автомобіль отримав від Fiat. Він мав 8 циліндрів, об'єм 1,5 л і потужність 72 к.с. та дозволяв розігнати машину до 175 км/год. Шасі було запозичено від малолітражки Fiat 508 Balilla та значно доопрацьовано. Аеродинамічний кузов замовлений відомому міланському кузовному ательє Carrozzeria Touring.

Це був обтічний двомісний спортивний кузов типу барчетта. Головні фари мали оригінальну шестигранну форму. Фари були також з донора, вони запозичені у німецького Opel Kapitän 1938 року випуску.
Всього було побудовано два екземпляри машини: на шасі №020 "короткий хвіст" (coda corta) та №021 "довгий хвіст" (coda lunga). Машини відрізнялися довжиною задньої частини кузова.

28 квітня 1940 року обидва AAC Tipo 815 взяли участь в італійських перегонах Mille Miglia, Гран-прі Брешії. Coda lunga пілотував гонщик Lotario Rangoni, coda corta - Alberto Ascari.

Нажаль, обидва автомобілі вибули через поломки. Автомобіль з шасі №020 взагалі був розбитий і вже не відновлювався. Вже після війни, в 1946 році, на Гран-прі Туріна гонщик Enrico Beltracchini на автомобілі, що залишився (шасі №021), зайняв друге місце в заліку. Останній раз Tipo 815 брав участь у гонці Mille Miglia у 1948 році під управлінням все того ж Beltracchini, але вибув з гонки.
Сьогодні єдиний екземпляр Auto Avio Costruzione Tipo 815, що зберігся, виставлений у музеї Енцо Феррарі (Museo casa Enzo Ferrari) у Модені.

Модель цієї машини випускали декілька виробників, від бюджетних до штучних дорогих. В неті навіть за деякі просили понад 300 евро :wacko: , хоча там було повно косяків.
Мені ж недорого трапилася ця, від Ixo (серія Ferrari, арт. FER054)

Я вирішив наблизити її до прототипу 40 року - прибрав зайві задні ліхтарі та замалював чорним передні поворотники, також переробив сидіння - вони були у вигляді спортивних сучасних ковшів.
Крім того ще тут такі доробки: задній ліхтар центральний; перефарбував салон та дверні карти, добавив каркаси безпеки та ручки відкривання; пофарбував рульове колесо; добавив на панель приладів кнопочки, накрив "склом" прилади; центральне дзеркало, що стирчало на палюзі майже до плеча водія посадив на тонку дужку, як у прототипа; зробив педалі, важелі КПП та ручного гальма; шильдик 815 та заглушку отвору під кривий стартер; зробив нижче підлогу салону, добавив коврики; прибрав зіниці фар; затонував решітку радіатора; зробив наконечник вихлопної труби та збільшив пробку бензобака. Був зламаний один колісний диск, прийшлось ремонтувати.
Відполірував кузов, проте на задній кришці залишився "пісок". Я боявся взагалі стерти фарбу.
Із родзинок моделі - гарні диски та шикарні 4 емблеми, зокрема на панелі приладів. Респект IXO.

_________________
Перемога за нами!

Mercedes-Benz S/SS/SSK/SSKL - серія спортивних автомобілів з компресорними двигунами, що вироблялися у 1927-1933 роках. Ці машини здобули безліч перемог у різних змаганнях та встановили велику кількість рекордів. Це одні з перших автомобілів, у яких комфорт, розкіш та надійність поєднувалися зі спортивними властивостями. І це - остання серія автомобілів, яку Фердинанд Порше розробив для Mercedes, перш ніж заснував власну фірму.

У 1931 році на гонці Mille Miglia Рудольф Караччіола здобув несподівану перемогу. Великий і, незважаючи на численні заходи щодо зменшення ваги, важкий Mercedes-Benz SSKL (W06RS) стартував у Брешії швидше як аутсайдер. Рудольфу Караччіолі (за кермом) і Вільгельму Себастьяну (як штурману) вдалося обійти численних місцевих гонщиків на п'ятому етапі Mille Miglia. Їм знадобилося рівно 16 годин, 10 хвилин та 10 секунд, щоб подолати 1635 кілометрів, що означало середню швидкість 101,6 км/год. До цього часу жоден водій ніколи не розганявся до середньої швидкості понад 100 км/год. Караччіола також є першим гонщиком не з Італії, який виграв Mille Miglia.

На той час офіційно машина позначалася SSK Model 1931. Індекс SSKL (Super Sport Kurz Leicht – супер спорт короткий легкий) було присвоєно автомобілю тільки у 1932 році. Машини із заводським індексом W06RS були призначені тільки для гонок. Це була четверта та остання модель легендарної серії S. Всього чотири моделі були побудовані для змагань. Загальноприйняте для того часу позначення автомобіля – 27/240/300PS.
Команді на чолі з директором з розвитку Гансом Нібелем вдалося зберегти конкурентоспроможність гоночного автомобіля, вже далеко не найсучаснішого. Завдяки використанню конструкції рами з тонкими стінками та безлічі просвердлених отворів вага була знижена на 125 кг, - до 1352 кг (без навантаження). Шестициліндровий форсований двигун моделі M06RS об'ємом 7069 см³ також був ґрунтовно перероблений. З активним нагнітачем Roots він розвивав потужність 221 кВт (300 к.с.), а його максимальна швидкість становила 235 км/год.

Модель Mercedes-Benz SSKL 27/240/300PS (W06RS) Winner Mille Miglia 1931 як кажуть hand made.
Це був КІТ виробництва F.B. Model. З опису він мав бути комплектним, але так не сталося. Чи то виробник накосячив, чи продавець, але недоставало багато чого. Зокрема не вистачало таких важливих речей як друга запаска, тент складного верху тощо. Фари були погані - робив сам. Металеві відливки подекуди не підходили до смоляних деталей.
Погляньте лишень на схему, яку виробник поклав в коробку.

Всього в моделі використано 147 деталей, з них - з набору 52 шт., моїх (виготовлених або донорських) - 95 шт.

_________________
Перемога за нами!

Шикарна робота!

_________________
— Где находится вторая скорость?
— В машине.
— А поконкретнее?
— Между первой и третьей! - х/ф "Большая прогулка"

І доповню по інструкції - срамота, за кіт, мабуть, грошеняток просять, а зробити пристойну інструкцію...

_________________
— Где находится вторая скорость?
— В машине.
— А поконкретнее?
— Между первой и третьей! - х/ф "Большая прогулка"